Miles Davis
Майлз Дьюї Девіс III (англ. Miles Dewey Davis III; 26 травня 1926, Олтон — 28 вересня 1991) — американський джазовий трубач, бенд-лідер і композитор. Він є однією з найвпливовіших і найвідоміших постатей в історії джазу та музики XX століття. За свою майже п'ятдесятирічну кар'єру Девіс змінив безліч музичних напрямків, що дозволило йому бути в авангарді багатьох основних стилістичних змін у джазі.
Народившись у родині середнього класу в Олтоні, штат Іллінойс, і вирісши у Іст-Сент-Луїсі, Девіс почав грати на трубі в ранньому підлітковому віці. Він поїхав навчатися до Джульярдської школи в Нью-Йорку, а потім кинув навчання і дебютував як професійний музикант у складі бібоп-квінтету саксофоніста Чарлі Паркера з 1944 по 1948 рік. Невдовзі після цього він записав для лейблу Capitol Records сесії Birth of the Cool, які відіграли важливу роль у розвитку кул-джазу. На початку 1950-х років, працюючи на Prestige Records, Девіс записав кілька ранніх записів хард-бопу, але робив це безсистемно через героїнову залежність. Після широко відомого виступу на джазовому фестивалі в Ньюпорті, він підписав довгостроковий контракт з Columbia Records і записав альбом 'Round About Midnight у 1955 році. Це була його перша робота з саксофоністом Джоном Колтрейном і басистом Полом Чемберсом, ключовими учасниками секстету, який він очолював на початку 1960-х років. У цей період він чергував оркестрові джазові колаборації з аранжувальником Гілом Евансом, такі як Sketches of Spain (1960), та записи з оркестром, такі як Milestones (1958) та Kind of Blue (1959). Останній запис залишається одним з найпопулярніших джазових альбомів усіх часів, проданий накладом понад п'ять мільйонів копій у США.
Девіс зробив кілька змін у складі під час запису альбому Someday My Prince Will Come (1961), концертів Blackhawk 1961 року та Seven Steps to Heaven (1963), ще одного комерційного успіху, який представив басиста Рона Картера, піаніста Гербі Генкока та барабанщика Тоні Вільямса. У 1964 році, додавши до свого нового квінтету саксофоніста Вейна Шортера, Девіс очолив серію абстрактніших записів, часто написаних учасниками гурту, допомагаючи піонерам постбоп-жанру з такими альбомами, як E.S.P. (1965) та Miles Smiles (1967), перш ніж перейти до свого електричного періоду творчості. Протягом 1970-х років він експериментував з роком, фанком, африканськими ритмами, новими електронними музичними технологіями та постійно змінюваним складом музикантів, серед яких були клавішник Джо Завінул, барабанщик Ел Фостер та гітарист Джон Маклафлін. Цей період, починаючи зі студійного альбому 1969 року In a Silent Way і закінчуючи концертним записом 1975 року Agharta, був найбільш суперечливим у його кар'єрі, відштовхнувши і кинувши виклик багатьом у джазі. Його альбом Bitches Brew, що розійшовся мільйонним тиражем у 1970 році, допоміг відродити комерційну популярність жанру з джаз-ф'южном протягом десятиліття.
Після п'ятирічної перерви через поганий стан здоров'я Девіс відновив свою кар'єру у 1980-х роках, залучивши молодих музикантів і поп-звучання на альбомах The Man with the Horn (1981) і Tutu (1986). Критики часто були несприйнятливими, але це десятиліття принесло Девісу найвищий рівень комерційного визнання. Він давав аншлагові концерти в усьому світі, одночасно працюючи в образотворчому мистецтві, кіно і на телебаченні, до своєї смерті в 1991 році від комбінованого впливу інсульту, пневмонії і дихальної недостатності. У 2006 році Девіса було введено до Зали слави рок-н-ролу, яка визнала його «однією з ключових постатей в історії джазу». Rolling Stone описав його як «найбільш шанованого джазового трубача всіх часів, не кажучи вже про одного з найважливіших музикантів XX століття», а критик Джеральд Ерлі назвав його, безперечно, одним з найвпливовіших та найінноваційніших музикантів того періоду.
Similar Artists