Space Shuttle
«Спейс Шаттл» (англ. Space Shuttle, або «Спейс Шатл», також «Космі́чний чо́вник» або «Космі́чний чо́вен») — система частково багаторазових низькоорбітальних космічних кораблів, яку від 1981 до 2011 року експлуатувало Національне управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) в рамках програми «Спейс Шаттл». Нині система виведена з експлуатації.
Космічні кораблі цього типу в українській мові називають спейс-шатл або просто шатл. Слід зауважити, що, згідно з Українським правописом 2019 року, у назві системи або програми «Спейс Шаттл» слово Шаттл, оскільки це власна назва, пишеться з великої літери і з подвоєною Т, а в назві типу космічного корабля, оскільки це загальна назва, — з маленької і з однією Т: шатл.
Офіційна назва системи — Space Transportation System (STS, «Космічна транспортна система»). Уперше вона згадується в плані 1969 року щодо розроблення системи багаторазових космічних кораблів, складеному під орудою віцепрезидента США Спіро Агню. Це був єдиний пункт, який передбачав фінансування розроблення, оскільки розроблення теж згадуваного в плані «ядерного шатла» було скасоване.
Перший із чотирьох орбітальних випробувальних польотів (STS-1) відбувся в 1981 році, а експлуатаційні польоти (STS-5) розпочалися в 1982 році. У період від 1981 до 2011 рік були побудовані п'ять повноцінних кораблів-носіїв «Спейс Шаттл», які разом здійснили 135 польотів. Вони стартували з Космічного центру імені Кеннеді у Флориді. Під час експлуатаційних місій шатли виводили на орбіту численні супутники, міжпланетні зонди, космічний телескоп «Габбл», обладнання для проведення наукових експериментів на орбіті, а також брали участь у програмі «Мир — Шаттл» разом з Росією і в будуванні й обслуговуванні Міжнародної космічної станції (МКС). Загальна тривалість польотів шатлів склала 1323 дні.
«Спейс Шаттл» складався з орбітального апарата (Orbiter Vehicle, OV), обладнаного трьома головними двигунами RS-25 компанії Rocketdyne, пари твердопаливних ракетних прискорювачів (SRB) багаторазового використання і одноразового зовнішнього бака (ET), що містив рідкий водень і рідкий кисень. «Спейс Шаттл» запускався вертикально, як звичайна ракета, з двома прискорювачами по обох боках, які працювали одночасно з трьома основними двигунами орбітального корабля, що живилися від зовнішнього бака. Прискорювачі скидалися до того, як апарат досягав орбіти, і далі шатл продовжував політ на своїх головних двигунах. Зовнішній бак скидався пізніше, після відключення головних двигунів і безпосередньо перед виходом на орбіту, який здійснювався за допомогою двох двигунів системи орбітального маневрування (OMS) орбітального апарата. Після завершення місії орбітальний апарат вмикав двигуни OMS, сходив з орбіти і входив в атмосферу. На етапі прольоту скрізь атмосферу орбітальний апарат захищався від надмірної температури за допомогою керамічних плиток системи термозахисту. Він планерував як орбітальний літак і сідав на злітно-посадковій смузі — як правило, на Посадковому майданчику для шатлів у Космічному центрі імені Кеннеді у Флориді або на сухому озері Роджерс на авіабазі Едвардс у Каліфорнії. Якщо посадка відбувалася в Едвардсі, орбітальний корабель повертався до Космічного центру імені Кеннеді на «спині» літака Boeing 747, спеціально переобладнаного для перевезення шатлів.
Перший орбітальний корабель, «Ентерпрайз», був побудований у 1976 році. Його використовували для випробувань зближення й посадки (ALT), але він не був призначений для виведення на орбіту. Спочатку було побудовано чотири повністю працездатних орбітальних кораблі: «Колумбія», «Челленджер», «Діскавері» та «Атлантіс». З них два були втрачені в результаті аварій під час польотів: у 1986 році сталася катастрофа шатла «Челленджер», а у 2003-му «Колумбія» загинула під час повернення з орбіти. Загалом загинуло 14 астронавтів. П'ятий діючий (і шостий загалом) орбітальний корабель «Індевор» був побудований у 1991 році на заміну «Челленджеру». Після STS-135, останнього польоту «Атлантіса», який відбувся 21 липня 2011 року в рамках програми «Спейс Шаттл», три вцілілі робочі кораблі були виведені з експлуатації, і аж до запуску місії Crew Dragon Demo-2 у травні 2020 року США були змушені доставляти своїх астронавтів на МКС, купуючи місця на російських космічних кораблях «Союз».
Similar Artists